9 листопада - день української писемності і мови

9 листопада - 

день української писемності і мови

     Щорічно 9 листопада (день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця) у нашій країнні відзначається День української писемності та мови .
      В листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови", за ініціативою Всеукраїнськолго товариства "Просвіта" ім. Т.Шевченка.

Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні безумовно є видатні пам'ятки українського народу, такі як "Реймське" Євангеліє, вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, "Остромирове Євагіліє", що вважається найдавнішньою і точно датованою пам'яткою рукописного мистецтва, "Київський Псалтир".

     Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова - це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова - це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу. (О.Олесь).

Одна вона у нас така -
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового вінка.
(Т.Шевченко).

     Людина, яка втратила свою мову - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім відмінніша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, "верхньою" свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена. (П.Мовчан).

Коли забув ти рідну мову,
Яка б та мова не була -
Ти втратив корінь і основу
Ти обчухрав себе дотла.
(А.Білоус).

     Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (П.Мирний). 

 Не будь байдужим, спілкуйся українською, почни з себе.

Cловесні формули, якими варто послуговуватись у ситуаціях, що часто повторюються у повсякденні.

Вітання й побажання:

– Доброго здоров'я!

– Моє шанування!

– Дозвольте Вас привітати!

– Зичу радості, успіхів!

– Дозвольте вітати Вас від імені!

– Наше щире вітання!

– Хай збудуться всі Ваші мрії!

Прохання – подяка:
– Прошу Вас…Будьте люб'язні…
– Будь ласка...
– Мені хотілося би попросити Вас…
– Дякую за цінні поради, за нову інформацію.
– Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною.
Слово просити вживається з двома наголосами:
прошу – у значенні “звертаюся з проханням, клопочу”;
прошу – у значенні “запрошую, будь ласка”.
Прохання – відмова:
Відмова потребує значно складнішої формули:
– На жаль, не можу…
– Мені дуже шкода, але…
– Шкодую, що не зміг…
– Із задоволенням би, але…
– Охоче, але…
– Дозвольте подумати…
Формули вибачення:
– Будь ласка, не ображайтеся!
– Вибач(те), я помилився;
– Я не хотів (не мав наміру) чинити тобі (Вам) прикрощі;
– Мені дуже неприємно! Вибач(те)!
– Пробач(те)! Вибач(те)! Даруй(те)!
Формула “Я вибачаюсь!” – помилкова.
Подяка:
– Прийміть мою щиру вдячність…
– Дозвольте висловити Вам подяку…
– Дуже вдячний за Вашу турботу…
– Щиро вдячний і зворушений Вашою увагою…
– Це дуже люб'язно з Вашого боку. Спасибі…
     Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників, це не тільки ознака, а й обов'язок кожної культурної людини.
Не будь байдужим, спілкуйся українською, почни з себе.