З досвіду роботи

Проблема, над якою працюю:
"Розвиток творчих та інтелектуальних здібностей учнів початкових класів"

Опис досвіду роботи

       Допитливість створює  вчених та поетів.

                                                                             А. Франс

        Головним завданням початкової ланки сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для інтелектуального, соціального, фізичного розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, методики проведення уроку, форм організації навчально-виховного процесу, гуманізації навчання, в центрі якого стоїть дитина.

            Сьогодні, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення і які вміють творчо мислити. На жаль, наша сучасна школа ще зберігає нетворчий підхід до засвоєння знань. Ще доволі часто навчання зводиться до запам'ятовування і відтворення прийомів дії, типових способів вирішення завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості.

       Аналізуючи програми, підручники, методичні посібники з різних предметів початкової школи, бачимо, що ідея формування загальнопізнавальних умінь у молодших школярів, а це перший крок до формування в учнів логічного, а потім і творчого мислення, знайшла в них певне відображення, проте чітких рекомендацій щодо цього немає. Тому саме і звернулася до більш детального вивчення цього питання. І дійшла висновку, що найголовнішим завданням педагога на кожному уроці навчально – виховного процесу має стати розвиток у дитини гнучкості мислення, треба вчити дітей застосовувати логічні прийоми мислення. Учні повинні вміти розв'язувати практичні творчі задачі і тим самим підвищувати свій інтелектуальний потенціал, завдяки цьому діти у майбутньому дорослому житті зможуть знайти нові правильні шляхи в житті, зробити менше помилок. Тому звернулася до практичних наробок вчителів щодо формування в учнів загальнопізнавальних умінь та творчих здібностей через вивчення формальної логіки, зокрема досвіду кандидата психологічних наук Олександра Яковича Митника, та надбань з цього питання російських колег Г.О.Бакуліної, О.І.Перькової та Л.І.Сазанової, а також  до теорії розв'язування винахідницьких задач (ТРВЗ). І дійшла висновку, що треба перетворити кожен урок на урок мислення – спілкування, де істина постає як суперечка про істину, як діалог. Під час такого діалогу важливо навчити кожну дитину розмірковувати, гнучко підходити до розв'язання проблем, знаходити нові, оригінальні рішення, для того, щоб відчути задоволення від навчання. Необхідно на кожному уроці застосовувати пізнавальні (творчі) завдання. Такі завдання мають складати систему, яка дасть змогу сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів та забезпечити перехід від репродуктивних до формально – логічних творчих дій на основі спеціально розроблених логічно – пошукових задач, введення раціональних прийомів, спрямованих на організацію керованої (а не шляхом спроб і помилок) діяльності учнів.

       Кожен вчитель задавав собі питання: "Чому один і той же матеріал одна дитина схоплює миттєво, друга – повільно, а третя взагалі не розуміє?" А саме тому, що образно кажучи, ми сіємо зерно у різно підготовлений ґрунт. І ґрунт цей – сформованість у дитини логічних прийомів мислення: вміння порівнювати, аналізувати тощо.

       Отже, починати треба з підготовки ґрунту, з розвитку логічного мислення, азбуки навчання. Починаю вже з першого класу, застосовуючи різноманітні пізнавальні та логічні завдання. Наприклад, гра "Продовж ряд", "Знайди закономірність" і так далі.

       У дітей початкової школи переважає конкретно-образне мислення, а зміст навчальних програм розрахований переважно на абстрактне мислення. Саме форми і операції абстрактного мислення і вивчає формальна логіка. Розкрити сутність операцій та форм абстрактного мислення, навчити володіти ними не тільки на уроках, а й у повсякденному житті – мета уроків математики та логіки в 2 класі. Вивчаємо її за чудовим, змістовним підручником Митника О.Я. "Логіка. 2 клас". І надалі використовую систему пізнавальних завдань, особливістю яких є те, що учень, маючи всі необхідні дані для розв'язання, все ж не може здобути цей розв'язок безпосередньо з них. Щоб отримати результат, він має перетворити ці дані і за їх допомогою самостійно виконати ряд практичних і розумових операцій у потрібній послідовності.

       Подальший розвиток учнів, їх загальнопізнавальних умінь передбачає деякі зміни в характері пізнавальної діяльності школярів. Одна з головних змін – це перерозподіл функцій вчителя та учнів, передача від вчителя до учня ініціативи в реалізації окремих компонентів навчального процесу.

       Наприклад, звичайна каліграфічна хвилинка може мати декілька варіантів проведення.

       Перший варіант передбачає поєднання знаходження букви (букв), призначеної для написання, з частковим фонетичним розбором. Наприклад, пишу на дошці слова: оса, лак, льон. Завдання: "Прочитайте слова. Визначте букву, яку ми будемо писати сьогодні під час каліграфічної хвилинки. Вона позначає дзвінкий непарний м'який приголосний звук. Яка це буква? В якому слові вона знаходиться?" Учні  повинні дати повну  аргументовану відповідь на два поставлених питання, не порушуючи їх послідовність і одночасно характеризуючи свої наступні учбові дії.

       Другий, більш складний варіант, передбачає поєднання пошуку букви з одночасним введенням додаткових пошукових об'єктів, пов'язаних з вивченними темами української мови. Наприклад, на дошці слова: лампа, гілка, відлетів. Завдання: "Визначте букву, яку ми будемо писати під час каліграфічної хвилинки. Вона знаходиться в корені дієслова і позначає в ньому  непарний дзвінкий твердий приголосний звук. Яка це буква? В якому слові вона знаходиться?"

       Третій варіант – це використання в тій чи іншій формі в процесі пошуку букви елементів шифру, кодування і т. д.

       І, нарешті, четвертий варіант забезпечує необхідність самостійного формулювання і виконання завдання, передбачаючого знаходження букви. Наприклад, орієнтую учнів на запис на дошці:

       великий – маленький

       війна - ?

і даю настанову: "Якщо ви  правильно сформулюєте і виконаєте завдання до даного запису, то дізнаєтесь, яку букву ми будемо писати під час каліграфічної хвилинки". Можлива відповідь: "До слів правого стовпчика треба підібрати слова, протилежні за змістом і такі, що починаються  на букву м:

       великий – маленький

       війна – мир       

Отже, ми сьогодні будемо писати букву м.

       Таким чином каліграфічна хвилинка стає універсальною структурною частиною уроку. Під час її проведення, поряд із удосконаленням графічних навичок, здійснюються нетрадиційні види фонетичного розбору, розбору слів за будовою, зміцнюються знання з вивчених тем української мови, продовжується формування допитливості та найважливіших якостей інтелекту, і все це на фоні збільшення ролі учнів в здійсненні навчального процесу.

Особливості проведення словарно-орфографічної роботи.

       Перший прийом – пошук потрібного для ознайомлення слова, пов'язаний з роботою по фонетиці і повторенням вивченого навчального матеріалу, який здійснюється на основі чітких настанов вчителя. Цей прийом, формуючи лінгвістичні знання та вміння, забезпечує збільшення об'єму і поглиблення концентрації уваги, її оптимальний розподіл, розвиток аналітико–синтетичного мислення і оперативної пам'яті.

       Другий прийом міститься в зменшенні кількості конкретних вказівок вчителя, які допомагають учням знайти потрібне слово. Наприклад: "Ви  зможете прочитати нове слово, з котрим ми познайомимось на уроці, якщо знайдете прямокутник з першою буквою і встановите послідовність поєднання  інших букв. 

       Яке слово ви прочитали, і яким чином ви це здійснили? (Корабель).

       Разом із зменшенням або відсутністю координуючих настанов учителя дітям доводиться більш напружено і зосереджено міркувати, мобілізувати свою волю, кмітливість, спостережливість; розвиває їхнє мовлення. Це диктується необхідністю під час відповіді характеризувати свої дії.

       Специфіка четвертого прийому – це застосування для вивчення нового слова різноманітних шифрів та кодів із вказівками вчителя і без них. Систематична робота з символами, кодами, шифрами дозволяє формувати абстрактне мислення і, поряд з ним, удосконалювати ряд інших якостей інтелекту.

       Визначення лексичного значення слова відбувається шляхом спільного пошуку-міркування, в якому в рівній мірі приймають участь учні та вчитель Цінним моментом на даному етапі є використання етимологічних довідок. Ця робота підвищує цікавість не тільки до слова, яке вивчається, а й до мови в цілому. Вона поглиблює та розширює знання дітей про навколишній світ, сприяє кращому запам'ятовуванню значення слова та його орфографії, дозволяє комплексно підійти до ознайомлення з ним, побачити слово з різних сторін. Робота по введенню нових слів в активний словник дітей відбувається на основі фольклорного матеріалу. На основі прислів'їв, приказок, фразеологічних висловів здійснюю багатопланову аналітико-синтетичну роботу .

Специфіка вивчення нового матеріалу.

       На етапі вивчення нового матеріалу застосовую частково-пошуковий метод та використовую різні види узагальнення.

1)         Узагальнення учнями вивченого по складеному плану. Його пункти – це ряд послідовних питань, відповідаючи на які учні самостійно формулюють нове правило.

1.                      Використання узагальнюючих таблиць зі знаковим кодуванням .

2.                      Самостійне складання дітьми узагальнюючих схем. Наприклад, при вивченні теми "Рід іменників" діти складають таку схему.

       При вивченні матеріалу підвищеної складності використовую і план, і схему одночасно. Наприклад, для узагальнення теми "Число іменників" пропоную план:

1)                     Як змінюються іменники?

2)                     В якому числі вони вживаються?

3)                     Що означають іменники у множині?

4)                     Що змінюється в іменниках при змінюванні його числа?

Після того, як було сформульоване правило, учні складають схему.

Закріплення вивченого навчального матеріалу.

На етапі закріплення вивченого широко використовую лексико-орфографічні вправи, які повинні інтенсивно удосконалювати найважливіші операції мислення: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація; формувати абстрактне мислення та інші якості інтелекту. Учні опановують такі категорії абстрактного мислення, як поняття та судження не тільки в практичному, а і в первинно-теоретичному плані.

Отже, на уроках мови використовую такі прийоми та форми діяльності, які зацікавлюють дітей своєю неординарністю, новизною, нетрадиційними підходами, наповнюю її ігровими моментами. Це в свою чергу збуджує увагу дітей, активізує їх пізнавальний інтерес, інтелектуальні  процеси і виводить учнів на новий рівень мислення.

                     Особливість, яку мають ці завдання – це широкий та різноманітний зв'язок математичного чи природничого змісту з дитячим читанням, із спостереженнями дітей за явищами та предметами. Велика частина таких вправ сформовані так, що втамовують інтерес дітей до загадок, віршиків, народних прикмет чи фразеологічних висловів, етимологічних значень слів. Саме такі завдання спрямовані на розвиток пізнавальних навичок людини (сприйняття, увагу, пам'ять. мислення, уяву) та дозволяють мені включати у процес навчання різноманітні прийоми розумових дій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і таке інше).

       А.Франс казав: "Щоб переварити знання, їх треба проковтнути зі смаком." Саме тому на уроці математики питаю в дітей не: "Скільки буде 2 + 3?", а:

1)                     до порядкового номеру лютого в році добавте номер травня у своїй порі року;

2)                     скільки буде, якщо ми складемо число рук однієї людини і кількість хвостів трьох мишей?

3)                     до лівого сусіда трійки додайте число, яке стоїть між 2 та 4;

4)                     до кількості зайців, за котрими не уженешся, за народною приказкою, додайте число відомих поросят із казки і т. д.

      Людина запам'ятовує краще те, що розуміє у своєму власному контексті й висловлює власними словами. Шляхом активного переформулювання за допомогою звичного, власного словника утворюється особистий змістовий контекст. Якщо необхідно запам'ятати, то забудеш. Якщо потрібно зрозуміти, то запам'ятаєш. Учні стають власниками ідей, коли висловлюють їх своїми словами

Тому використовую у своїй практиці і деякі методики щодо формування критичного мислення. Наприклад, методика «Ґронування», яка спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно певної теми. Вона націлена передусім на стимулювання мислення про зв'язки з окремими поняттями. Це нелінійна форма мислення, яка функціонує подібно до принципу роботи нашого мозку. Ґронування використовую як на етапі актуалізації, так і на стадії усвідомлення.

Етапи ґронування:

1. Написати центральне слово (словосполучення чи фразу посередині аркуша, на слайді, на дошці),

2. Записати слова та фрази, які спадають на думку учням з обраної теми. Записати стільки ідей, скільки дозволить час, або доти, доки вони не будуть вичерпані.

3. Коли всі ідеї записані, встановити, там, де це можливо, зв'язки між поняттями.

Методика «Кероване читання з передбаченням»

1. Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставимо дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, працюючи у парах чи групах).

2. Текст розподіляється на частини, і далі читати його учні будуть частинами (треба заздалегідь попередити учнів, щоб вони не читали весь текст наперед). Зупинки бажано робити на найбільш цікавих місцях, щоб створити інтригуючу ситуацію очікування.

3. Після читання кожної частини учням ставляться запитання, причому бажано уникати буквальних. Також пропонується спробувати зробити прогноз (передбачення) стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується. . Одна із таких методик «Сенкан» (п'ятиряддя).

Методика «Сенкан» (ІІ'ятиряддя)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами, є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан — це вірш, який складається з п'яти рядків.

Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Форма сен кану:

1-й рядок — тема (іменник);

2-й рядок — опис (прикметник);

3-й рядок — дія (дієслово), пов'язане з темою;

4-й рядок— ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного;

5-й рядок— перефразування сутності (синоніми, узагальнення, підсумок). Наприклад:

1)1. Читання.

2. Мінливе, активне.

3. Залучає, спілкується, навчає.

4. Промінь світла в темряві.

5. Просвіта.

2) 1. Рушник.

2. Гарний, полотняний, різнобарвний.

3. Зацікавлює, дивує, зворушує, нагадує.

4. Бережемо, пишаємося, даруємо, використовуємо.

5. Оберіг, зв'язок із минулим.

Використовую на уроках та в позакласній роботі також інтелектуально-дидактичні ігри з метою:

1.                    Активізації навчальної діяльності в класі, підвищення активності та ініціативності учнів.

2.                    Розвитку особистої незалежності та розкутості.

3.                    Покращення взаємовідносин дітей, розвитку дружби та взаємодопомоги.

4.                    Зняття втомлюваності на уроці.

5.                    Розвитку  та тренування уваги.

У своїй роботі використовую також диференційовані завдання (індивідуальні, парні, групові), які забезпечують кожному учневі оптимальний характер пізнавальної діяльності в процесі навчальної роботи.

В умовах впровадження особистісно - орієнтованого навчання, звичайно, не забуваю, що емоції дитини є основою формування пізнавальних інтересів, допитливості, розвитку моральних почуттів і формування рис характеру. Тому використовую такі джерела для створення емоційності уроку.

1.                     Яскравий зміст уроку.

2.                     Незвичайні способи постановки й оформлення навчальних завдань.

3.                     Навчальне завдання з етичним підтекстом або гумористичним.

4.                     Завдання дає казковий персонаж.

5.                     Виконання завдання у вигляді змагання.

6.                     Завдання у вигляді загадки, ребуса, кросворда чи тесту.

7.                     Ситуації вільного вибору.

8.                     Створення лінгвістичних казок.

9.                     Подорож до етимологічних глибин.

10.                Робота з фразеологізмами.

11.                Семантична робота.

12.                Розвивальні вправи.

13.                Граматичні загадки.

14.                Використання різноманітних ігор.

     Основою розвитку школярів є їхня навчальна діяльність, спрямована на самозаміну суб'єкта навчання. Ось тому, створюючи умови для самостійного здобуття учнями знань, використовую такі методи: «коментована дія», «робота в парах», «робота в групах», «формування проблеми суперечності», «мозкова атака», «пошук помилок» тощо.

       Поєднання індивідуальних, групових, фронтальних видів роботи допомагає сформувати у школярів позитивну мотивацію навчання. Працюючи у групах, навіть «слабкі» учні мають можливість на самовираження, бо в умовах групової роботи думки кожного вислуховуються і беруться до уваги. Зазначена система базується на пізнавальному інтересі учня. Це і є основний внутрішній мотив навчання. Своє завдання вбачаю в тому, щоб зробити навчання цікавим, захоплюючим. У своїй роботі керуюся такими положеннями:

• знання розуму не навчають («Краще мати добре влаштовану, ніж добре наповнену голову» М. Монтень);

• щоб навчити дитину мислити, треба навчити її діяти (китайське прислів'я каже: «Почув — і забув, побачив — і запам'ятав, зробив — і усвідомив (тобто розповів, пояснив комусь) — і зрозумів»).

Впроваджуючи описану вище систему та методи навчання розвитку пізнавальних інтересів, творчих здібностей  учнів, завжди пам'ятаю слова видатного мислителя А.Дистервега: "Поганий вчитель викладає істину, а хороший навчає її знаходити."